Написавши заголовок, я впіймав себе на думці, що додаю уточнення — не просто «працівники», а «працівники-люди». Те, що колись здавалося науковою фантастикою, стало реальністю. Наприклад, наша команда працює над продуктом, який уже сьогодні може замінити людину в ролі ведучого, спікера, товарного консультанта, HR-фахівця, що проводить первинні співбесіди, онбординг-гіда, онлайн-продавця, перекладача відео, диктора аудіокниг і не лише.
Але — і це дуже важливо усвідомлювати — далеко не в усіх ситуаціях. Хоча, безумовно, ми багато працюємо над розширенням можливостей наших AI-рішень.
Водночас ми чудово розуміємо, що повністю замінити людину в багатьох сферах діяльності, найімовірніше, не вдасться. Відверто кажучи, ми й не намагаємося цього досягти. Наше завдання скромніше — звільнити людину від рутини. Насмілюся сказати, що більшість фахівців у сфері розробки AI-рішень та AI-інструментів бачать свою основну місію саме в цьому.
Нехай люди займаються творчістю та створенням нових ідей, а рутину залишимо роботам — такий наш девіз.
Але й тут виникають проблеми. Річ у тім, що ми, люди, дивовижно універсальні. У цьому наша сила. Можна сказати, що ми — найуніверсальніший вид на планеті. Адже ми живемо й працюємо на всіх континентах, у всіх кліматичних поясах. І навіть за межами планети — на орбітальних станціях. Історія еволюції добре показує: чим більш спеціалізованим є вид, тим вищий ризик його вимирання. Варто лише зникнути тому виду їжі, на якому він спеціалізується — і все, зустрінемось у палеонтологічному музеї.
Втім, висока універсальність означає відносну слабкість у кожній окремій здатності. Ми бачимо гірше за орлів і чуємо гірше за котів, бігаємо гірше за коней і плаваємо гірше за дельфінів, а за нюхом нас легко перевершить будь-який собака. Не кажучи вже про те, скільки істот на планеті сильніші, зубастіші та кігтистіші за нас. Нас рятує мозок, за допомогою якого ми створюємо спеціалізовані знаряддя праці, що підсилюють наші можливості. Прив’яжемо кам’яний зуб до довгої палиці — і що ти на це скажеш, шаблезубий тигре? Біноклі — щоб краще бачити, автомобілі — щоб швидше «бігати», і так далі.
Розумні машини (точніше, розумні програми) в цьому сенсі є спадкоємцями найперших знарядь праці. Їхня сила й слабкість — у спеціалізації, так само як сила й слабкість людини — в універсальності. Візьмімо, наприклад, шахову програму, що грає на рівні гросмейстера. Що буде, якщо запропонувати їй партію в ґо? Для того щоб вона змогла зіграти, знадобиться серйозна робота фахівців. Людині ж достатньо пояснити правила. Так, звісно, новачок гратиме гірше, ніж спеціалізована програма. Але гратиме. І для початку першої партії йому знадобляться хвилини, а не багато годин роботи програмістів.
Швидко переключити робота, навченого виконувати одне завдання, на інше набагато складніше, ніж людину.
Навіть якщо йдеться про прості та рутинні дії, на кшталт маніпуляцій на конвеєрі. Поки що до машин, яким можна було б ставити завдання так само швидко й просто, як людині, ще дуже далеко. Користувачі сучасних діалогових AI добре знають, що навіть найпросунутіші їхні версії припускаються помилок не рідше за людей. Потрібне втручання людини, щоб перевіряти, редагувати, коригувати та виправляти результати роботи AI.
Звісно, якщо навчити та налаштувати спеціаліста з чат-бота на базі штучного інтелекту, наповнивши його базу знань необхідною інформацією, він працюватиме не гірше, а в середньому й краще за людину. Але лише в межах своєї компетенції. Наприклад, якщо використовувати Pitch Avatar Щоб створити онлайн-консультанта, який пояснює певний продукт, він матиме кілька переваг над людиною. Але якщо вам потрібен спікер для дитячої презентації, вам доведеться навчити та налаштувати іншого агента штучного інтелекту.
Людина ж здатна майже миттєво «перемикатися» між різними завданнями. Так, із різним ступенем успіху. Але, суто теоретично, як Шерлок Холмс, може бути водночас детективом, боксером і непоганим скрипалем-імпровізатором.
Крім того, AI наразі повністю позбавлений оригінального творчого мислення. Компілювати на основі відомих йому зразків він уже вміє не гірше й швидше за людину. Але вигадувати щось принципово нове, оригінальне та нестандартне — це поки що не про нього.
Саме тому я б не радив керівникам підприємств, компаній та організацій перегинати палицю з планами автоматизації своєї діяльності. Універсальність, гнучкість і творче мислення людини поки що нічим замінити.
Насмілюся припустити, що навіть коли ми створимо універсальний Супер-ШI, його універсальність у порівнянні з людиною буде доволі умовною. Супер-ШI завжди бракуватиме спонтанності, випадковості та непередбачуваності, породжених впливом емоцій, інстинктів і природних прагнень на розум. Крім того, він, найімовірніше, буде не надто ефективним у тому, що називається «розумінням людини». Простіше кажучи, Супер-ШI бракуватиме людяності.
Хіба що в майбутньому нам вдасться об’єднати можливості людини й Супер-ШI в одній істоті (чи машині?). Але навіть якщо це й станеться, то дуже й дуже не скоро, і, відверто кажучи, цей напрям не видається мені перспективним.
Найімовірніше, в осяжному майбутньому сформується певний баланс. AI-машинам дістанеться вся важка, небезпечна, рутинна, чорнова та компілятивна робота. Люди ж зосередяться на творчості, постановці завдань і перевірці роботи, виконаної AI-машинами. І, звісно, звісно ж, вони й надалі вигадуватимуть нові машини. Хочеться вірити, що на цьому шляху ми зуміємо створити штучний інтелект, який здобуде самосвідомість, оригінальне творче мислення та стане рівноправним партнером.
